наркота гидра сайт Марихуана AK-47 Орехово-Зуево

Эээ, что крутого, друзья? Все готовы послушать историю про недавнюю мою приключуху? Буду рассказывать вам про день, когда я смачные закладки купил и своей жизни ценой.

Это было нашей обычной тусовке, собрались все наши хорошие друзья, кайфанули и решили себе марихуаны закупить. Пару граммиков, чтобы настроение конкретно поднять и всю ночь отжигать.

Были у нас там и грибочки псилоцибиновые - просто бомба, однако. Но я был настроен именно на марихуану. Когда встретил своего куна-друга, который сорвался на этот кайф, он протянул мне свою сумочку с ароматными шишками. Хи-хи, мне уже дико захотелось попробовать.

Мы решили поискать местечко, чтобы сразу загонять. Донимали всех вокруг, и в итоге нашли туалет, где с ним пошли на покой. Люди смотрели на нас странно, но нам было все равно. Важно, чтобы было удобно, верно?

Так что мы влезли в одну кабинку, смаковали марихуану, и я чувствовал, как она в нос закрадывается. Мои руки начали трястись, а сердце стучало как сумасшедшее. Однако, кайф от этого был просто непередаваемый.

Потом все вокруг начало искажаться и кружиться. Я сидел на унитазе, словно верхом на диком коне гонял. Это было такое странное ощущение, что я даже прижался руками к стенам, чтобы не упасть с этого "верхового коня".

И тут произошло самое смешное. Я просто заснул. Все, ни с того ни с сего, в полный кайф, уснул прямо сидя на унитазе. Когда проснулся, то было уже утро и я видел странные лица людей, которые ходили по туалету, их реакция была просто очень смешная.

Тогда я осознал, что я все-таки уснул в этом туалете. Перекинув руку через голову, я почувствовал, что моя шапка свалилась в пол. Она висела на крючке рядом со мной, но я спал так глубоко, что не заметил, как она сползла. Хи-хи, мне было так смешно.

Выходя из туалета, я увидел своего куна, который почти умер от смеха. Он сказал, что меня не рискнул разбудить, чтобы все моменты этого смешного случая запечатлить. Я был ему очень благодарен за это.

Так мы с ним разошлись и каждый пошел по своим делам. Мне эта история так понравилась, что сразу решил поделиться ею со своими друзьями. Я забрался на крышу, где они уже ждали меня с нетерпением. Они угорали до слез, когда я рассказал им эту историю. Некоторые даже в гримасах замерли от смеха.

Так что, ребята, запомните, кайфуя всегда остерегайтесь и умейте контролировать себя. Марихуана - это круто, но без меры можно легко уснуть где угодно. Уверен, многие из вас были в похожих ситуациях, так что поделитесь своими историями и отпишитесь в комментариях!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...